
Коли
вперше в’їжджаєш в Прикарпаття, а потім і в Карпати, дивує все: величезні, як
для мене, гори; стрункі сосни, ялини, смереки; полонини, що майорять
різнотрав’ям; Білий Черемош, який бурхливою водою стікає з гір та плещеться об
каміння, створюючи неповторний приємний шум. Та найбільше здивували люди: таких щирих, доброзичливих
та вдячних уже давно не зустрічала.


Також цікаво було слухати мовлення місцевих,
збагачене ввічливими словами, звертаннями. Специфічні вигуки додають йому
своєрідного колориту та звучання, до якого швидко зикнути неможливо.
Дійсно, Карпати – чарівний край, до якого
хочеться повертатися щоразу.


Немає коментарів:
Дописати коментар